Паховий грибок-поширене заразне шкірне захворювання, причиною якого є патогенні гриби. За даними ВООЗ грибковими захворюваннями на Землі хворіє близько 1/3 населення. Грибок шкіри (мікоз шкіри) відомий людству з давніх часів. Сьогодні поширеність грибковими захворюваннями займає перше місце у всіх країнах світу серед всіх інфекційних захворювань.
Це пов’язано, в першу чергу, зі значним зниженням імунітету людини. До того ж більшість людей слабо поінформовані про те, що є джерелом інфекції, як поширюється захворювання і про заходи його профілактики. Через це хворі часто звертаються за медичною допомогою з запущеними формами грибкових уражень. Гриби вражають шкірні покриви, нігті, слизові оболонки, внутрішні органи і складки тіла.
Зміст
Пахова епідермофітія
Паховий грибок, викликаний Epidermophyton floccosum, серед усіх грибкових уражень становить кілька відсотків. Частіше хворіють чоловіки. Збудник передається від хворої людини через його речі і предмети. Підвищена пітливість, ожиріння, цукровий діабет, носіння тісного одягу, проживання в умовах підвищеної вологості і тривале застосування глюкокортикоїдів зовнішнього застосування є пусковими факторами розвитку захворювання.
Грибок вражає пахвові, пахові складки, складки під молочними залозами, меж’ягодічние, рідше – підколінні. При пахової дерматофітії зона ураження часто виходить за межі пахових складок, вражаючи шкіру прилеглих ділянок і лобкової області. Діти хворіють рідко. Відзначаються випадки ураження епідермофітією в період статевого дозрівання.
Клінічна картина захворювання
Спочатку захворювання з’являються плями рожево-червонуватого кольору. По краю вогнище ураження оточений безперервним валиком, злегка підноситься над рівнем шкіри. Плями з часом зливаються. Процес поширюється за межі шкірної складки. Осередок ураження має фестончатие краю. При вираженій алергічної реакції на антигени Epidermophyton floccosum на ділянці ураження починають з’являтися папули і везикули. При приєднанні інфекції везикули перетворюються в пустули (бульбашки з гноєм). Якщо бульбашок висипає багато, то виникає мокнутие і з’являються ділянки ерозії (пошкодження) шкіри. Хвороба супроводжується свербінням.
Діагностика захворювання
Для діагностики необхідно зробити зішкріб з периферичної зони вогнища ураження, так як саме там гриби знаходяться у великій кількості. При мікроскопії в зіскрібках з ураженої ділянки видно міцелій гриба. На поживних середовищах грибок росте повільно. Колонії мають сірувато-коричневий або лимонно-оливковий вигляд. Згодом змінюють колір на білий. У центрі утворюються складки.
Рис. 1. Мікроскопія. Видно міцелій гриба Epidermophyton floccosum.
Рис. 2. Колонії гриба Epidermophyton floccosum на живильному середовищі.
Рис. 3. Пахова епідермофітія у чоловіків.
Рис. 4. Паховий грибок, викликаний Epidermophyton floccosum.
Рис. 5. Пахова епідермофітія у чоловіків.
Пахова руброфітія
Рубромікоз в 90% випадків викликається грибом червоним трихофітоном (Trichophyton rubrum). Грибок отримав свою назву за його особливість утворювати пігмент червоного кольору при зростанні на живильному середовищі Сабуро. Широке поширення грибів в навколишньому середовищі є причиною частого захворювання мікозами людини.
При руброфітії уражається шкіра стоп і кистей рук, міжпальцеві проміжки і нігті. Трохи рідше уражається шкіра обличчя, голови, тулуба і пахових складок. Інфекцію поширює сам хворий. Вона також передається через його особисті речі. При появі хворого руброфитией в сім’ї дуже швидко хворіють всі її члени. Часто руброфітію називають»сімейною хворобою”. Патогенні гриби швидко поширюється в громадських місцях, де тепло і сиро – в басейнах і лазнях.
Підвищена пітливість, ожиріння, цукровий діабет, зниження імунітету, носіння тісного одягу, проживання в умовах підвищеної вологості і тривале застосування гормональних і антибактеріальних препаратів є пусковими факторами розвитку захворювання. Хвороба протікає тривало, часто набуває хронічного перебігу. Хвороба часто приймає затяжний, хронічний перебіг.
Шкірні прояви руброфітії
Захворювання проявляється у вигляді еритемато-сквамозної і фолікулярно-вузлуватої форми. Еритемато-сквамозна форма проявляється появою великих плям, на поверхні яких визначаються папули (ущільнення) і везикули (бульбашки з рідиною). Розширені капіляри надають ураженій зоні червонувате забарвлення з вогнищами лущення. Місце ураження з часом покривається скоринками. Вогнище оточений переривчастим валиком, на поверхні якого видно папули і везикули. Межі чітко окреслені. У центрі деяких вогнищ можна бачити дозвіл процесу, що має буру, жовтувату або синюшне забарвлення. Фолікулярно-вузлувата форма руброфітії є продовженням розвитку попередньої форми в результаті відсутності належного лікування.
Діагностика
Для діагностики захворювання необхідно зробити зішкріб з периферичної зони вогнища ураження, так як саме там гриби знаходяться у великій кількості. При мікроскопії в зіскрібках з ураженої ділянки видно міцелій гриба. З боків міцелію розташовані мікроконідії каплевидної форми. Trichophyton rubrum при зростанні на живильному середовищі Сабуро відкладає червоний пігмент.
Рис. 6. Під мікроскопом видно міцелій червоного трихофітону.
Рис. 7. Колонії Trichophyton rubrum на живильному середовищі Сабуро.
Рис. 8. Пахова руброфітія.
Висівкоподібний лишай
Висівкоподібний лишай є досить поширеним захворюванням. Хвороба частіше зустрічається у осіб молодого віку. Гриби Malassezia furfur паразитують в самих верхніх шарах шкірного покриву і в зонах волосяних фолікулів. При певних умовах вони здатні викликати захворювання. Вважається, що причиною захворювання є зміна хімічного складу поту при підвищеній пітливості. Захворювання шлунка і кишечника, ендокринної системи, нейровегетативная патологія і імунодефіцит є пусковим механізмом розвитку висівкоподібного лишаю.
Гриби вражають шкірні покриви тулуба. Вогнища ураження часто відзначаються на шкірі грудей і живота. Значно рідше уражаються шкірні покриви голови, кінцівок і пахових областей.
Шкірні прояви при висівкоподібному лишаї
При висівкоподібному лишаї спочатку в області пахових складок з’являються плями рожевого забарвлення, поверхня яких незначно лущитися. Плями схильні до злиття. Їх колір з часом змінюється на світло – або темно-коричневий. Перебіг захворювання тривалий, часто рецидивує.
Діагностика
Для діагностики необхідно зробити зішкріб з периферичної зони вогнища ураження, так як саме там гриби знаходяться у великій кількості. При мікроскопії в зіскрібках з ураженої ділянки видно міцелій гриба зі скупченнями суперечка овальної форми. При посівах на середу Сабуро, покриту оливковою олією, через 5 днів з’являються колонії жовтуватого кольору. У променях лампи Вуда, що дає люмінесцентне світіння, уражену ділянку дає жовтувате світіння, а проба з йодом дає позитивний результат.
Рис. 9. Мікроскопія. Видно міцелій гриба Malassezia furfur.
Рис. 10. Колонії гриба Malassezia furfur на живильному середовищі Сабуро.
Рис. 11. Вид ділянки ураження при висівкоподібному лишаї.
Рис. 12. Висівкоподібний лишай пахової області.
Паховий кандидоз
Винуватцем кандидозу є дріжджоподібні гриби роду Candida albicans. Гриби роду Кандида мають широке поширення в зовнішньому середовищі. Вони постійно, починаючи з моменту народження, паразитують на шкірі і слизових оболонках, не викликаючи захворювання. Різке зниження імунітету і призначення тривалих курсів антибіотиків служать пусковим механізмом розвитку захворювання. Велика кількість грибів можуть потрапити на шкірні покриви одномоментно. При деяких професіях збудник потрапляє до людини постійно малими порціями.
Хвороба часто вражає грудних дітей. У групі ризику по захворюванню кандидозом знаходяться хворі на цукровий діабет і важкої соматичної патологією. Хвороба вражає хворих з імунодефіцитом і нейровегетативними порушеннями. При кандидозі зміни, в першу чергу, з’являються у великих і дрібних складках тіла людини. При розвитку захворювання ділянки ураження поширюються на шкіру тулуба. Захворювання протікає тривало. Часто рецидивує.
Ураження шкіри при кандидозі
Спочатку ділянки ураження набувають червоного кольору, на тлі якого видно множинні дрібні бульбашки (везикули). Процес поширюється дуже швидко. Червоний колір змінюється на насичено червоний. На місці везикул з’являються ділянки ерозії. Межі вогнища чіткі. Гриби Candida albicans виділяють фермент, що розщеплює кератин, в результаті чого в глибині складок накопичується кашкоподібна маса відшарувався рогового шару епідермісу. Він же видно неозброєним оком по краю вогнищ ураження. При поширенні захворювання з’являються свіжі бульбашки і пустули.
Діагностика
Для діагностики кандидозу необхідно зробити зішкріб з верхніх шарів шкіри. При мікроскопії виявляється міцелій гриба, що є важливою ознакою наявності гриба. При посівах на щільні середовища грибок утворює колонії білого кольору, опуклі, сметаноподібної консистенції. Тип росту-кулястий.
Рис. 13. Мікроскопія. Видно міцелій гриба Candida albicans.
Рис. 14. Кандидоз пахової області.
Рис. 15. Кандидоз аногенітальної області.
Рис. 16. Кандидозний баланопостит.
Рис. 17. Кандидоз пахової області. По периферії видно ділянки відшарувався рогового шару епідермісу.
Рис. 18. Кандидоз пахової області. Видно кашкоподібна маса відшарувався епітелію, що скупчилася в глибині складок.
Рис. 19. Кандидоз пахової області. Видно множинні бульбашки і пустули.